Історія походження ниток і пряжі

Кожен метр текстильного матеріалу, вироблений в наші дні, несе в собі знання та пам'ять, накопичені століттями і тисячоріччями, протягом яких людина займалася однією з найдавніших технологій одержання волокон і пряжі.

Близько 6 тис. років тому людина знала та використовувала чотири основні природні волокна: льон і вовна (5 тис. років до н. е), шовк (2600 років до н. е) та бавовна (1 тис. років до н. е). Першим освоєним людиною волокном був льон. Ще 5 тис. років до Різдва Христова на території сучасного Єгипту в долині ріки Ніл з льону виготовляли тканину. Люди вміли вилучати волокна зі стебел рослин та плести з них тканину ще раніше, та використовували її у якості прикриття свого тіла.

При розкопках стародавнього поселення, знайденого археологами на березі Швейцарського озера, що існувало наприкінці кам'яного віку, були виявлені пасма лляних волокон, фрагменти тканин і примітивні пристосування, за допомогою яких вироблялися нитка і тканина. Вони пролежали у воді під товщею мулу тисячоріччя і тому збереглися.

Другим найважливішим волокном, що освоїла людина, була вовна. Сама рання дата, пов'язана з вівчарством і виробництвом вовни, що підтверджена розкопками, відповідає 4000 років до н. е. У долині Євфрату (Стародавня Месопотамія) розводили овець, пряли вовну і ткали примітивні тканини. Також у стародавньому Вавилоні вироблялися вовняні тканини, а неподалеку від Перської затоки археологи розкопали древню мозаїку із зображенням розведення овець, що відповідає приблизно 3500 року до н. е. За історичними даними у 1111 році король Англії Генрі I заснував вовняне виробництво в гирлі ріки Твід і розселив фламандських текстильників в англійських містах і селах для підвищення знань англійців у виробництві текстилю. Він заснував перші текстильні гільдії по виробництву вовняних тканин.

Шовк – третє найважливіше природнє волокно. Батьківщиною його виробництва вважається Китай. За легендою китайська імператриця Хен-Лінг-Чі (2600 років до н. е) перша відкрила це витончене волокно. Вона випадково занурила кокон у гарячу воду і побачила, що з розм'якшеного кокона відокремилися шовкові нитки. Імператриця зрозуміла можливість використання цих ниток та їхню потенційну важливість. Так народилася найдавніша культура шовківництва, заснована на життєдіяльності тутового шовкопряда. Китайці довели культуру і виробництво шовку до досконалості. У 1400 роки до н. е. тканини із шовку та одяг з нього стали речами звичайного споживання в цих країнах. В Європу шовк потрапив лише у 552 році.

Четверте найважливіше натуральне волокно, освоєне людиною – це бавовна. Перше підтвердження його виробництва відноситься до 1000 років до н. е., про що говорять археологічні розкопки поселення в Індії. Купці завозили бавовну з Індії на Близький Схід, у Центральну Азію і потім у Китай. Історичні данні стверджують, що в Єгипті 2500 років до н. е. уміли робити тканини з бавовни найвищої якості, які не поступаються навіть сучасним.

Таким чином чотири природних волокна були освоєні і використовувалися для виробництва тканин доісторичною людиною за виробленою схемою: вирощування, прядіння, ткацтво. Винайдена більше ніж 6 тис. років тому, ця проста схема не перетерпіла принципових змін і дотепер, пройшовши шлях від ручної до високоавтоматизованої швидкісної технології. Найпростіші прялки і ткацькі верстати, що знаходять при розкопках стародавніх поселень, засновані на тих же самих принципах, що і сучасне автоматизоване текстильне ткацьке устаткування.